Тайни татарки: забуті жертви комуністичного терору
На південному заході Одеси, неподалік 6-го кілометра Овідіопольської дороги, ховається одна з найжахливіших історій ХХ століття – таємний об’єкт НКВС «Татарка», де відбувалися масові поховання жертв комуністичного режиму. Про це повідомляє Український інститут національної пам’яті в Одесі.
У 1930-40-х роках тут діяли спецпідрозділи НКВС. Людей сюди привозили після нічних арештів, розстрілювали та ховали без імен, без хрестів, без можливості на пам’ять.
«Це українська Биківня в Одесі – місце смерті, яке намагалися стерти з пам’яті», – зазначають експерти.
У 2007 році тут вперше виявили рештки понад 1 000 тіл жертв масових розстрілів 1937-1938 років.
У 2021 році під час досліджень Українського інституту національної пам’яті та волонтерів-істориків було знайдено 29 могильників з людськими залишками. Загальна кількість похованих оцінюється у кілька тисяч до 8 000 осіб, згідно з оцінками УІНП та архівних досліджень.
«Серед убитих – селяни, вчителі, військові, священники, поляки, болгари, євреї, українці… Всі ті, хто заважав радянській владі своєю думкою, вірою чи просто свободою. «Татарка» – не єдиний випадок. Подібні трагедії відбулися у Биківні під Києвом, у Вінниці, у Харкові. Але одеське поховання є одним з найбільших на Півдні України. Тут, де колись проходили торгові шляхи, лежать безіменні мученики українського народу», – пишуть дослідники.
Археологи, історики та експерти закликають до масштабної ДНК-ідентифікації та створення меморіалу. Вони наполягають, що це не лише розкопки – це повернення імен.
«Кожна знайдена кістка – це свідчення злочину, який десятиліттями приховувала Москва. Одеса повинна пам’ятати. Це місто стало свідком найтемніших моментів тоталітаризму. Тут вбивали українців за мову, віру, за те, що вони не хотіли бути рабами імперії. І сьогодні, коли Росія знову несе терор в Україну, ми маємо чітко заявити: «Ми знаємо своїх катів. І ми знаємо своїх мучеників». Пам’ять – це наша зброя проти забуття.
Ми не можемо повернути життя, але можемо повернути гідність.
Ці місця повинні стати національними меморіалами, історичними пам’ятками та місцями вшанування – не лише для України, а й для всього світу», – впевнені історики.
